У тихих куточках Японії можна знайти будь що, навіть коли це існує на межі реального. Наприклад як ця справжня Toyota Supra GT500 чемпіонату JGTC 1999 року, припаркована на своєму останньому місці рядом зі звичайним гаражем. Так, це оригінальна машина того чемпіонату, що колись проносилася треком Fuji Speedway на швидкостях під 300 км/год, тепер стоїть нерухомо на спущених покришках та з подертою фарбою, а її колись яскрава ліврея виглядає мов привид минулого.

Картина просто нереальна. Ця машина не в музеї, не в приватній колекції в сухому гаражі – ні. Вона прямо на вулиці, під дощем, сонцем та іржою. А сама дивна частина в цьому це те, що родина, яка володіє нею, могла давно продати машину за дуже хороші гроші – колекціонери з всього світу пропонували достойні суми. Але вони відмовляються. Для них ця машина – не товар, а частина їх історії і повсякденного життя.

Як ця Легенда опинилася в такому місці?
Історія майже така ж саме дивна, як і видовище цієї машини зараз. Після закінчення сезону JGTC 1999, ця Supra #38 Cerumo FK/Massimo, пілотована Yuji Tachikawa та Hironori Takeuchi, “вийшла на пенсію” через зміну титульного спонсора. Раптово, цей витвір гоночного мистецтва став нікому не потрібним. Виступати в чемпіонаті на такому авто приватному гонщику було занадто дорого і занадто складно.
Так що коли команді ця машина вже більше не була потрібна, маленький місцевий гараж зміг її заполучити – за чутками навіть безплатно. Вони припаркували її ззовні як спосіб привернути увагу, не думаючи, що десятиліття потому вона буде привертати міжнародну увагу. Ітак с тих пір вона і стоїть нерухомо: покришки спущені, іржа то тут то там, величезне антикрило GT500 все ще опирається потоку часу.

Чому ця машина така важлива? Щоб зрозуміти це, треба розуміти, що ця машина собою представляла. Supra 4-покоління не була просто черговим JDM-спорткаром – вона була одним з лідерів класу GT500. В цьому класі, окрім Супр, NSX та Скаїв змагалися, наприклад, McLaren F1 GTR, Dodge Viper GTS-R, Lamborghini Diablo GT-1…
Інженери Toyota пішли незвичним шляхом, і замість рідного 3-літрового 2JZ встановили легкий 2-літровий 3S-GT від своїх ралійних машин. Цей хід дав машині 500 к.с. та 600 Нм моменту із зменьшенням ваги, роблячи цю машину суворим суперником для Nissan’s Skyline GT-R.

Такі Supra кінця 1990х, від культової Castrol TOM’s до цієї Cerumo FK/Massimo, були основою того, що багато хто потім називав золотою епохою Японської GT-серії. Вони були титульними машинами для Gran Turismo, через яких фани по всьому світу мріяли про треки Suzuka та Fuji.

І все одно, одна з цих самих машин зараз стоїть занедбана просто на вулиці. Дні минулої слави проглядаються в потрісканих наліпках і подертих колесах. Для більшості фанів це неприпустимо: як така легенда може стояти просто під небом? Але в цьому і є її шарм.
Власники бачать в ній не занедбаний старий хлам, а згадку про епоху, що минула. Це їх досягнення, їх історія — те, що не зможе замінити будь яка сума грошей. Можливо, колись ця Супра переродиться. Але навіть в нинішньому стані, вона може розповісти більше історій, ніж будь який полірований музейний експонат.

За матеріалом cafeleather.com